я просто рыдаю! вот это любовь…

Алло!
— Привіт! Ти де?
— Привіт, Кохана! Зараз це не важливо!
— Не важливо!? Я поки що твоя дівчина і я
хочу знати де ти знаходишся! Я ось
сиджу
перед монітором і дивлюся наші фото, я
тоді
була так з тобою щаслива!
— Що значить ПОКИ ЩО твоя дівчина і
чому
БУЛА щаслива???
— Не переводь тему розмови, де ти?? Хоча
можеш не відповідати… Знаєш у нас все
було добре, і я, правда, була щаслива ..
Але
так я більше не можу, вже місяць ти
кажеш
мені, що працюєш кожен день в 2 зміни і
ми
зовсім не бачимося… На що це ти, цікаво,
так
завзято заробляєш!?
— Послухай...
— Можеш не відповідати, я давно все
зрозуміла! Ти не любиш мене і весь цей
час
проводиш з дівчатами! Мені це набридло,
я
йду, прощай!
Вона кинула трубку, він відразу
передзвонив ..
— Ну що тобі ще від мене потрібно, я ж
сказала «я йду!» Я не люблю тебе, та й
ніколи
не любила!
— Раз так, йди, я не стану тебе тримати
(сказав він з тремтінням в голосі), тільки
одне останнє прохання, вийди до під'їзду
і
ти все зрозумієш.
— Ось ще, не хочу! Прощай!
Вона знову кинула трубку! Потім довго
сиділа, тримаючи в руках телефон і
думала
«Ну чому ж він не дзвонить?» Через пару
годин набрала його номер: «Абонент
недоступний» Стало якось не по собі ..
Вона
швидко одяглася і пішла до виходу!
Вибігши
з під'їзду, вона побачила на засніженій
лавочці величезний букет її улюблених
квітів, красиву коробочку, а під нею
листок
паперу… Вона відкрила коробочку-це
була
обручку… Вона розгорнула листок і
прочитала напівпошепки «Як же мені
зараз
боляче, ти просто не уявляєш, Кохана.
Мене
зрадила найдорожча людина, мене
зрадила
Ти… Я довго чекав, що ти подзвониш або
вийдеш з під'їзду і скажеш, що любиш
мене!
Але зараз я зрозумів, ти мене не любиш,
але
я відмовляюся в це вірити… Не може
цього
бути. Я вибрав для тебе цю обручку
давно, а
зараз я зміг її купити для тебе. Прошу
збережи її в пам'ять про мене… Прощай,
прости, що відняв у тебе шматочок твого
безцінного життя. Я люблю тебе.
Назавжди
твій… „
Сльози текли по щоках, “як він міг
повірити,
що я його не люблю» — подумала вона...
Його
ніде не було видно і вона зайшла
додому...
Всю ніч вона не спала, дзвонила йому,
переглядала їх фотографії… В 6:00 ранку
пролунав телефонний дзвінок. Дзвонив
його брат ..
— Алло! Він у тебе, так?
— Значить ти ще не знаєш. Він розбився,
врізався на машині в стовп на величезній
швидкості, його навіть до лікарні не
довезли
(він плакав і не міг більше нічого сказати)
— Я передзвоню (вона сказала перше, що
прийшло в голову)
Вона одягла подаровану їй обручку,
подивилася ще раз на його фото і
зробила
крок з балкону дев'ятого поверху.
Їх поховали в один день в сусідніх
могилах,
на похоронах були всі родичі і друзі… Всі
ті,
кого вони колись хотіли запросити на
весілля.
P.S. Ось до чого можуть привести гордість
і
недовіра… Любіть один одного, цінуйте
один одного і головне вірте і довіряйте
один одному!