боль в груди.

тисне сильно(

Психологічні причини сімейних криз

Поряд з об'єктивними умовами, які можуть привести до виникнення кризи в сім'ї, виділяються також суб'єктивні фактори, пов'язані з особистісними особливостями подружжя і зміною почуття любові, які також можуть стати причиною кризових відносин в шлюбі.

Чому трапляється так, що любов через деякий час перетворюється в байдужість, а може бути, і в ненависть?

Стало вже тривіальним істиною, що шлюб — річ складна і вимоги, що пред'являються партнеру, постійно зростають. Сьогодні для щасливого шлюбу вже мало того, що чоловік приносить у дім стільки грошей, скільки потрібно для безбідного життя, а дружина добре веде домашнє господарство. Не секрет, що з часом зростають проблеми, які стають для подружжя непереборною перешкодою і ведуть до сімейного кризи. Наведемо деякі з них.

1. Несерйозне ставлення до турбот і проблем супутника життя. Чоловік і дружина так і не можуть вибратися зі стану дитячого сприйняття один одного і з приводу ображаються на те, що інший не зміг (не захотів) виконати їх «заповітне бажання».

2. Забудькуватість і зверхність у відносинах між подружжям. Жінки при цьому страждають від того, що чоловіки з часом частенько забувають важливі дати спільного життя, дні народження близьких людей. Від того, що чоловік багато часу приділяє роботі, а їй доводиться обмежувати свою ділову життя. Дружина хоче, щоб чоловік давав їй зрозуміти, що він пам'ятає про дружину і вважає її вірною помічницею у всіх своїх починаннях.

Чоловікам зі свого боку також не подобається, коли про них забувають. Чоловік іноді навіть більш уразливий, ніж жінка. Він думає так: зробити зачіску і макіяж у неї завжди є час, а на мене немає ...

3. Завищені вимоги до чоловіка (від супутника життя чекають того, чого він дати не може). Зараз серед великого числа жінок переважає така точка зору: «Тепер я чоловікова дружина, і чоловік зобов'язаний зробити мене щасливою, чого б йому це не коштувало». Висуваються вимоги: зарплата у чоловіка повинна бути високою, а сам він — ніжним і турботливим.

Чоловіки в свою чергу також не проти підняти планку вимог до своєї половини. Дружина повинна бути відмінною господинею і матір'ю, вчасно нагодувати чоловіка, завжди добре виглядати, відповідати сексуальним прагненням чоловіки. Якщо жінка не відповідає цьому набору «стандартних» якостей, чоловік вважає, що має моральне право розлучитися або завести коханку.

4. Розбіжність сексуальних бажань партнерів. Іноді жінці не подобається, коли чоловік вимагає від неї того, чого вона не хоче. Інша, навпаки, прагне до того, до чого не готовий чоловік. Шлюб може врятувати тільки повна відвертість подружжя з приводу своїх домагань в сексі і відмова від завищених вимог або занадто бурхливих фантазій. Однак чи залишиться цей шлюб щасливим — велике питання.

5. Почуття заздрощів до успіхів партнера. У наш час воно може з'явитися в обох партнерів — з приводу вдалої кар'єри, великої зарплати і т. п. Якщо успішний чоловік, дружина часом починає відчувати страх, що вона не потрібна процвітаючому дружину, відсунута на задній план, що йому тепер цікавіше з іншими жінками. Поряд із заздрістю з'являється почуття ревнощів. Ці ж емоції властиві і чоловікам. Як наслідок — спільне життя починає розладжуватися.

6. Партнер дає зрозуміти іншому, що той його більше не приваблює. Дійсно, варто лише сказати чоловікові або жінці, що він (вона) втратив (а) для вас будь-який інтерес, що є інші, набагато більш привабливі, розумні, сексуальні, як прірва починає розширюватися так стрімко, що надій на відновлення не залишається.

Психологи стверджують, що у кохання є свої біоритми: вона зароджується, росте, а потім може згаснути. Самі «пікові» моменти охолодження почуттів в сім'ї випадають на перший, третій, сьомий і чотирнадцятий роки спільного життя (табл.).

Слід зауважити, що уникнути таких криз, як правило, не можна, але свідомо керувати їх протіканням в інтересах подальшого зміцнення сім'ї можливо. Для цього подружжю необхідно знати, що до виникнення серйозних сімейних проблем ведуть три основні помилки подружжя (див. нижче).

Прояв сімейних криз

1. Сімейні пари не хочуть визнати існування проблеми, а значить, вони не роблять нічого для її подолання ні в момент виникнення, ні пізніше. Вони роблять вигляд, що проблеми не існує.

Наприклад, чоловік сердиться, бо теща постійно дає поради його дружині, як жити з чоловіком. Проте він нічого не говорить своїй дружині. А якщо і натякає несміливо щодо неприємної для нього позиції тщі, то його дружина просто відповідає: «Така вже мама».

А коли з'являються діти, теща забирає все кермо влади в свої руки і починає командувати не тільки дочкою, але і всією родиною. Чоловік з дружиною сваряться через надмірне втручання матері дружини в їх сімейне життя. Тепер у них велика проблема, вирішувати яку слід було на самому початку сімейного життя.

2. Подружжя не обговорюють один з одним питання фінансів. Дружина поступається чоловікові або, навпаки, сама веде всі фінансові справи родини. Але може виникнути ситуація, при якій родині терміново потрібні гроші, а їх немає. На адресу один одного слідують звинувачення, і несподівано виникає серйозна кризова ситуація, яку можна було б уникнути, якби вони разом обговорювали фінансовий стан своєї родини. Фінанси повинні бути загальним підприємством, незалежно від того, хто приносить в дім гроші.

3. Чоловік і дружина не слухають, а тому не чують один одного. Подружжя не звертають уваги на потреби один одного, і коли виникає криза, то кожен намагається знайти рішення, що відповідає виключно його власним інтересам і потребам. Вони починають сваритися замість того, щоб разом вирішити проблему.

Для вирішення виникаючих фінансових, сексуальних і соціальних криз можна користуватися простими психологічними прийомами.

Правила поведінки в ситуації кризи

1. Будьте готові віддати 60% і очікуйте, що вам повернуть тільки 40. Коли пара намагається будувати свої відносини на паритетних засадах, то кожен очікує, як би йому першому отримати свої 50%. Але якщо кожен буде готовий віддати 60%, то вони з часом навчаться робити постійно приємне одне одному.

2. Передуватимете початок серйозної розмови заспокійливою і підбадьорюючий фразою: «Я тебе люблю». Це допомагає стримувати імпульсивні прояви темпераменту. Ви нагадайте своїй половині, що, незважаючи на проблеми, в душі піклуєтеся про її спокої і благополуччя.

3. Ведіть переговори з відкритими картами. Скажіть: «Я хотів би те й те» або «Ось що я думаю ...». Це полегшить вам пошуки компромісного рішення.

Успішність дозволу сімейного кризи багато в чому залежить від ступеня його тяжкості. Психологи розрізняють кілька ступенів подружнього кризи. Легкий криза зазвичай починається раптово і також несподівано припиняється. Повторних серйозних конфліктів, як правило, не буває: обпікшись в полум'я сварки, сторони починають вести себе більш обережно, обачно. Криза середньої тяжкості триває не менше трьох місяців. Сторонні можуть його і не помітити: зовні в сім'ї панує спокій. Але це — затишшя перед бурею, повне ворожого і неприязного мовчання. Важкий сімейна криза не проходить протягом півроку. Тут вже не тільки може зникнути любов, але часто виникає взаємна ненависть. Сім'я перестає існувати.

Щоб уникнути сімейних криз через взаємного охолодження або відсутності взаєморозуміння, подружжю не слід перетворювати свій шлюб в звичку, в спільне животіння. Необхідно завжди показувати партнеру, як він вам дорогий, як він значущий для вас, що він ваша частка, без якої вам буде дуже погано. Для цього потрібно працювати над собою, адже щастя саме не приходить, а створюється двома люблячими людьми.

Ненормативні кризи в родині

Поряд з так званими нормативними кризами, пов'язаними з важливими сімейними подіями, які переживає кожна сім'я протягом свого життєвого циклу, виділяються також кризи ненормативні, властиві лише деяким сім'ям. Ненормативні сімейні кризи найчастіше бувають пов'язані з такими подіями, як розлучення, подружня зрада, зміна складу сім'ї, не пов'язане з народженням дитини, усиновлення прийомних дітей, неможливість спільного проживання подружжя в силу різних причин, підліткова вагітність, фінансові труднощі і т. д. стресори, що викликають ненормативні кризи сім'ї, поділяють на надсильні і хронічні.

До надсильних стрессорам відносять: смерть одного з подружжя, батьків або дитини; подружню зраду; різке і кардинальна зміна в ситуації розвитку сім'ї (зміна соціального статусу, матеріального становища сім'ї); важке хронічне захворювання когось з її членів.

Хронічні стресори (тривалі) діють за принципом «крапля камінь точить» і включають такі чинники, як несприятливі житлові та матеріальні умови; висока емоційна напруженість і значні хронічні навантаження в професійній діяльності; надмірні побутові навантаження, порушення міжособистісної комунікації і тривало зберігається конфліктність як у подружньому, так і в дитячо-батьківської підсистемах.

Значною стресогенність характеризуються також фактори різкої зміни стереотипу життя сім'ї та підсумовування труднощів (ефект «останньої краплі»).

Здатність сім'ї протистояти стресогенним чинникам визначається її згуртованістю і наявністю внутрішніх та зовнішніх ресурсів протидії стресу. Виникнення несподіваної кризового події призводить до дисбалансу сімейної системи і вимагає адаптації до нової реальності. Психологічним механізмом такої адаптації, згідно Дж. Сандлеру, є відмова від досягнення колишнього ідеального образу сім'ї та заміна його новим ідеалом, наближеним до реальності. Процес індивідуації сім'ї виступає як умова її нормального розвитку, спрямованого в майбутнє і перешкоджає «застрявання» і регресії до раніше існуючих ідеальним станам.

Найбільш поширеними і небезпечними формами ненормативних криз є ревнощі і подружні зради. Відмінною особливістю подібних криз є те, що вони стосуються лише подружньої пари, проте надають деструктивний вплив на всю сім'ю в цілому і в першу чергу на виховуються в ній дітей. На жаль, досить поширеним варіантом розв'язання таких криз є розпад сімейної системи (розлучення), що тягне за собою появу нових соціальних і психологічних проблем у кожного члена розпалася сім'ї.

напиши, що сказав лікар

Так я нікуди і небула, трохи стало краще я і забула про лікаря)))))