? для себя)

Яке насправді життя після пологів?

Коли довго ходиш вагітною, весь світ здається казковим, а ти в ньому, як мінімум, фея. Кругла така фея. Очі блискучі, посмішка загадкова, хода … опущу про ходу. І ти чекаєш. І думаєш, з’їдаючи друге морозиво на лавочці парку, ОСЬ-ОСЬ! Ще трохи і ось воно щастя! Ти багато читала, ти питала, ти все-все можеш собі уявити.

І уявляєш … ліниво розглядаючи качок і голубів.
На не вагітних ти дивишся так «Ех … так що ви знаєте взагалі про життя». На вже народивших – чомусь так само. А потім БАЦ і народила! Крики, сльози, усмішки, блаженство, дзвінки, смски, підгузники, відригнув! …
І проходить час … і ти розумієш … НЕПРАВДА! Чому ніхто не попередив? Чому вони мовчали? Змова!

Отже, список. Те, до чого я була абсолютно не готова:

Грудне годування.

Всі пишуть, як це прекрасно. Я вірила. Деякі пишуть про тріщини і лактостаз. Але я в страшному сні не могла собі уявити, що тріщина – це самий натуральний розріз соска і це пекельно боляче! А лактостаз – це коли за півгодини температура піднімається майже під 40, і ти лежиш трупом з переповненими цицьками. А поруч лежить дитина, яка активно вимагає до себе уваги.
Ніде не написано, що робити, якщо малюка три години заколисували обоє батьків по черзі, він, нарешті, заснув і уві сні … обкакався.
А зміна підгузника значить «Починається 2 серія, сідайте в перший ряд!». У чоловіка засмикалось око, коли він почув протяжний пук.
Перспектива ще годину стрибати на м’ячі злякала його більше, ніж візит податкової в офіс. М’яч – це був його обов’язок. Тепер у нього гарна пружна дупа. Я качала стоячи. Туди сюди. У перший місяць я за інерцією всюди так розгойдувалася … в магазині, на вулиці. Варто було тільки зупиниться і давай … туди-сюди, туди-сюди. Моє око не смикалося. Я поклала Алісу в ліжечко. Прямо в какашках.
Ніхто не говорить, що після пологів взагалі перестаєш хотіти пісяти.
Ось зовсім. Неначе сечовий міхур теж випадково народила. Гінеколог заходила до нас в палату і нагадувала: «Матусі, не забуваємо писати!» І ми слухняно йшли в туалет. Про покакати я взагалі мовчу. Якщо тільки метеликами …
Ніхто не говорить, що коли ви народите і здуєтесь, живіт буде як у шашличника на одеському пляжі в розпал сезону …
Слава богу, потім все приходить в норму (правда не у всіх). Але спочатку – шок!

Ніхто не говорив, що після пологів я зможу нарешті полежати на животі від сили пару днів … до приходу молока.

А потім все. Максимум в позі Сфінкса, який сумно дивиться в далечінь. Лежати на грудях 4-го розміру, переповнених молоком, можна тільки на масажному столі з двома дірками для обличчя …

Коли говорять, що на себе не буде часу, уявляєш це не ТАК. Поняття «себе» і «я» перестають існувати взагалі.

Вмитися і почистити зуби? Легко! Годині о 3 дня … Поснідати? Не питання! Чоловік ввечері прийде і нагодує … Зачіска? Елементарно! Зібрала все в тугий хвостик і красуня! Сходити до туалету? А чи не зажрались ви часом? ..
Ніхто не говорить, що перший час, діти, коли їх переодягають або змінюють памперс, кричать як потерпілі …
Спочатку це дуже лякає. Починаєш дико поспішати, 18-й раз намагаючись потрапити штаниною на ногу малюка. А він ними туди-сюду, туди-сюди! Поки одягаєш на праву, знімає з лівої … І репетує! Якби я не бачила, що у сусідок по палаті все те ж саме, то думала б, що народила істеричку.
Коли народжується дитина, то все, що її стосується – це страшно гігієнічно.
Іграшки, соски – все миється і обдається окропом. Проходить час … Дитина починає повзати і арсенал її іграшок – це вже давно не два брязкальця, а цілий ящик з Ікеї + пульт, телефон, ложки, каструлі, проводи й кіт. І ніхто не каже, що з усім цим робити! Завжди мити? Завжди обливати окропом? Кота? Звихнутись можна! Питання саме собою відпадає, коли дитина вперше облизує колеса у коляски …
Ще, в інтернеті, всі такі мімімішні, чому реальна картина сильно відрізняється …?
«Ой, у масіка такі каки!» Це означає, масік обісрався до вух.
«Ми відригнули!» Значить, масік блюванув так, що переодягаються всі … і масік, і мама, і відмивається кіт, що проходив повз.
«Ми їмо кашку!» У кашці всі! Масік, мама, стільчик, підлога, стіни, якщо масік зробив губами «Пфффф», ну і кіт, природно, куди ж без нього.

Ніхто не говорить, що коли народиш, то зовсім не любиш свою дитину.

Це не любов. Не вірте! Просто ще жодна людина на землі не знайшла слів, які б точно описати це почуття. Неземне абсолютно. Подив. Дивишся і не надивитися. Шок! У нього є все! Вії, бровки, вушка, нігті на пальчиках і навіть дірочка в попі! Ви уявляєте ?? У нього є дірочка в попі! Як таке можливо? Як моє тіло створило все це? Він дихає. Він ворушиться. Морщиться. Дивиться. Низький уклін тому, хто все це створив!